ivana kupala

Внутрішня міфологія. Момент, коли світ живих і світ духів майже зливаються в один простір. Дівчата водять хороводи біля вогнища, закохані губляться в лісі, а з темряви виходять істоти, що чатують на того, хто шукає магічну квітку. Ця робота спалах емоційної памʼяті дитинства в селі та наївного сприйняття світу як єдиного живого простору. Як сон, що водночас лякає й зачаровує. У ній межа між видимим і невидимим стає проникною: обрядові дії, природні ритми та уявні образи співіснують без чіткої ієрархії. Звернення до мотивів Івана Купала — вогню, лісу, пошуку магічного — не є ілюстративним, а функціонує як спосіб проявити стан, у якому реальне й уявне зливаються. Робота постає як фрагмент емоційної пам’яті водночас тривожний і зачаровуючий, подібний до сну без визначених меж.